Неділя, 19.11.2017, 18:48

.

Календар
«  Листопад 2017  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
  12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
27282930
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Історія села

Село Горбаків згадується в акті князя Островського за 1545 рік. З документів дізнаємося, що довгий час селом володіли князі Острозькі, Люберські , Гуревичі. Але перші його поселення сягають в добу ранньої бронзи VІ – VІІ ст. до н.е., про що свідчать старі городища, а на околиці – залишки давньоруського міста, згадуваного в літописі під 1087 роком. Характерними для села були вали – бійниці, форпости, які обороняли поселення. Село засноване як фортечне, захисне на пригоринських горбах, висотах. Звідси і походить назва Горбаків. Село розташоване на лівому березі ріки Горинь.

У польських архівних записах Горбаків вперше згадується з приводу збирання податків за 1511 рік, а в актах опису Луцького замку датується 1545 роком.

До часів, коли Київська Русь розпалася на удільні князівства, відноситься Вал – Дитинець – давньоруська твердиня, яка розташована неподалік Горині на Горбаківських землях. Багато лиха зазнавали горбаківці від сусідніх князівств, бо між князями в той час точилася боротьба за землю і владу. Саме тоді, в ХІст. проходили кордони, в основному, вздовж річок. А на кордонах будували укріплення подібні Валу. Горбаківський Вал – великий земляний насип, схили якого були висотою 6-8 метрів. Вал має форму кола діаметром 150-170 метрів. Маючи вигідне місце розташування, Вал являє собою невеличку, але міцну твердиню, де оборонці могли довго протриматися. Пам´ятний знак встановлений на Валу, на якому напис: « Пам´ятник археології. Охороняється законом».

Щодо володарів, то в різний час їх тут було немало: князі Любомирські, Гулевичі, Фігури, поміщик Чертков. Останній у 1874 році купив три чверті села, а четверта залишилась за Фігурами. І тільки у 1913 році згаданий вище поміщик почав розпродувати свої землі. Однак багато хто з нових господарів не встиг нею скористатися, оскільки через рік почалася Перша світова війна, а там наспіла і Громадянська. З приходом Червоної армії у  вересні 1939 року в селі почався розподіл панських та церковних земель. А вже навесні розгорнулася агітація про вступ до колгоспу. Погодилися на це близько 40 сімей.

Розпочалася Велика Вітчизняна війна. За два призови до червоної армії було забрано138 мешканців, 64 з них не повернулося до своїх домівок. Було чимало і інших жертв.  Горбаків звільнили від загарбників 28 січня 1944 року війська 13-ї армії.

У 1949 році був відновлений колгосп, згодом  до колгоспу приєднуються села Шкарів, Мнишин, а через сім років – Томахів, Іллін та Дорогобуж, Подоляни.

З 1961 по1996 роки об´єднаний колгосп, що довгий час називався імені Жданова (потім «Прогрес»), очолював Петро Воловиков. Сюди він прийшов з Дубнівського району села Тараканів уже Героєм соціалістичної праці. На новому місці П. Воловиков також показав зразки героїзму у керівництві: за його діяльності колгосп став одним з економічно наймогутніших не тільки в Україні, а й всьому Радянському Союзі. Село значно поліпшилось: побудували цегельний, овочеконсервний, асфальтно - бетонний заводи, просторі, у кілька поверхів будинки в новому центрі села, на тракторній бригаді, в автопарку. Тваринницькі ферми в кожному селі, як і в Горбакові, стали цехами по виробництву продукції, оснащеними різноманітною технікою для полегшення праці людей.

З проведенням реформ на селі у горбаківському господарстві різко погіршилась економічна ситуація. Те, що не було  добудованим (триповерхова школа, кінотеатр, торговий центр) почало перетворюватись на руїни, раніше діюче – майже зупинилось. Серед них занепали заводи, тваринницькі ферми, здичавів чудовий сад, занехаялися поля.

У 1999 році колгосп реорганізовано у сільгоспкооператив, через два роки – в товариство з обмеженою відповідальністю «Прогрес». На базі колишнього колгоспу у 2005 році було утворено ТОВ «СГП ім. Воловикова» .

На території Горбакова є пам´ятник невідомому солдату, також обеліск загиблим односельчанам, а також Братська могила, де захоронені останки тих, хто брав участь у боях за Горбаків. Також на території сільськогосподарського підприємства встановлено меморіальну дошку на честь Героя Соціалістичної праці  П.М. Воловикова.

Відомі особистості села: Воловіков Петро Митрофанович - двічі Герой Соціалістичної Праці, Данилюк Олексій Миколайович - Герой Соціалістичної Праці.

Відомий митець, педагог, поет, музикант – Осипчук Степан Миколайович, в доробку якого нараховується понад 200 музичних творів.

Село багате на майстрів декоративно – ужиткового мистецтва, зокрема, вишивальниць:

Данилюк Ганна Дмитрівна, Іванчук Ольга Василівна, Мельничук Людмила Сидорівна, Козел Раїса Петрівна, Дорожко Ніна Йосипівна, Каленюк Галина Миколаївна.

Горбаків є центром Горбаківської сільської ради. У селі нараховується понад 497 садиб, де мешкає 1540 жителів. На території села діє ТОВ «СГП ім.Воловікова» провідними галузями господарства є рослинництво і тваринництво. У селі діють школа, бібліотека, будинок культури, ФАП, відділення зв´язку.